Ма-ма! Мама потерялась

РЕЦЕПТ ДЛЯ ЖИТТЯ

Дівчинка подала своїй учительці листочок зі свом особистим "рецептом для життя".

Написала: "Потрібно чотири обіймів на день, щоб прожити.

Потрібно вісім обіймів на день, щоб якось іти вперед.

Потрібно дванадцять обіймів на день, щоб рости"!

Бруно Ферреро

ЯК РЕАГУВАТИ НА САМОСТІЙНІСТЬ ПІДЛІТКА?

«Я самостійна людина!», «Я можу сам вирішувати, що (як, коли) …», «Я сам буду вирішувати свої проблеми ” і т.д. Такі фрази батьки починають все частіше чути від своїх дітей, коли вони стають підліками. Що ж відповісти на такі заяви?

Якщо у батьків в момент найперших заяв вистачить розуму і сміливості «перерізати» зв’язок – «Добре, ти самостійна людина, що живе поруч з нами. Ти можеш сам приймати ті рішення, які тобі під силу. Якщо ти з чимось не впораєшся, ми допоможемо тобі, але вже не як суверен васалу, а як твої найближчі друзі» – то дитина підліток, як правило, спершу лякається раптової перспективи самому відповідати за все, але потім стає вдячним батькам за довіру, виявлену до його особистісним силам.

У цьому випадку умовна відстань між підлітком і батьками може стати навіть меншою, ніж було до «відрізання».

Якщо ж (що буває набагато частіше) батьки бояться перерізати цей морально і фізично застарілий зв’язок, з тим щоб замінити його на новий – «Це ж все тільки слова, він же насправді ще дурний! Нічого не розуміє! Життя не знає!» – то ножиці бере сам підліток (іноді в хід йдуть кігті і зуби), і ось саме тоді ми і маємо справу не просто з підлітковим віком, але з підлітковою кризою у всій її красі. Якщо підлітку після довгих спроб все ж вдається перегризти мотузку, яка охороняється батьками, то його за інерцією відносить так далеко, що на відновлення довірчих і повноцінних відносин можуть знадобитися роки.

Якщо ж батьки виявляються сильнішими і підліток кориться становищем «суверен – васал», то його особистісний розвиток неминуче спотворюється і надовго зберігає інфантильні риси. Іноді в цьому випадку розвивається невроз.

Отже, метою і завданням підліткового кризи є придбання не самостійності (вона підлітку ще й не потрібна, і не по зубах), але особистісної автономії, необхідної для подальшого розвитку особистості за дорослим типом. Тобто, іншими словами, для розвитку вміння брати на себе відповідальність за всі наслідки своїх поглядів, слів і дій.

ПРАВИЛА В ЖИТТІ СІМ’Ї, АБО ЯК ПРИПИНИТИ МАНІПУЛЯТИВНУ ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ

Дитині завжди потрібні чіткі й зрозумілі життєві правила, що були б запорукою її безпеки та її успішної соціалізації, тобто засвоєння панівних у даному суспільстві норм і цінностей. Ці правила бувають різні: мити руки перед їжею й чистити зуби рано і ввечері; переходячи вулицю, зважати на машини; прибирати за собою посуд після їжі; звертатися до незнайомих людей на «ви»; не брати чужих речей і т. п. Встановити для дитини такі правила й проілюструвати їх власним прикладом – це завдання батьків, які є для дитини найпершою і найголовнішою моделлю соціальних ролей. Задавши для дитини певні розумні рамки, сім’я зменшує ризики для її життя та здоров’я і допомагає дитині успішно адаптуватися в суспільстві.

Та встановлення правил не завжди дається легко. Часто батьки стикаються з тим, що правила не працюють, не виконуються, дитина не слухається і намагається обходити правила, випробовуючи межі дозволеного за допомогою різного роду маніпуляцій.

Іноді проблема в тому, що через різні життєві обставини батьки далеко не завжди можуть визначити для дитини чіткі правила або забезпечити їх послідовне дотримання. Ситуації тут бувають різні:

– батьків у своїй компетентності. Наприклад, мама весь час вагається, чи все вона робить «правильно», і боїться ставити чіткі вимоги до дитини, вважаючи це за надмірну строгість. А дитина, відчуваючи цю невпевненість, дуже швидко вчиться її використовувати.

– У батьків немає єдиної думки щодо того чи іншого правила. Наприклад, мама забороняє їсти солодощі перед їжею, а тато дозволяє, або навпаки. Крім того може виникати конфлікт поколінь: бабуся дозволяє те, що забороняє мама. В такому випадку дитина починає думати, що встановлені для неї правила – проста умовність, яку можна уникнути. І вчиться маніпулювати.

– Ті самі речі батьки під впливом свого настрою то забороняють, то дозволяють. Наприклад, одного дня мама, будучи в доброму гуморі, може дозволити сидіти за комп’ютером кілька годин підряд, а наступного, роздратувавшись, – заборонити взагалі.

– Виконання правил вибіркове залежно від ситуації. Наприклад, удома дитина не спить удень, а в садочку в неї післяобідній сон. В такому випадку в очах дитини правило виглядає необов’язковим, незрозумілим, «не зовсім правилом», зникає мотивація його виконувати.

Іноді проблема в тому, що встановлені правила об’єктивно важко виконати. Буває, що батьківські вимоги чи заборони необґрунтовані і не мають ніякої конструктивної функції, а буває, що вимог надто багато, і дитина просто не дає їм ради. Декотрі батьки, керуючись своїми страхами та забобонами, накладають на дитину багато заборон, що суперечать здоровому ґлузду. Коли заборон надто багато, то практично на кожне своє «хочу» дитина чує «не можна». В такому випадку дитині нічого не залишається, як хитрувати й обдурювати, бо добитися свого адекватним способом неможливо.

Нарешті, непослух дитини може бути зумовлений тим, що дитині приділяють мало уваги, і єдиний спосіб привернути до себе увагу – це негативна поведінка й демонстративне порушення встановлених правил.

Отже, перш ніж сподіватися якихось змін у поведінці дитини, слід переконатися, що ваші вимоги до дитини чіткі, зрозумілі й обґрунтовані. Поза тим у запровадженні в родині певних правил –пов’язаних як із здоров’ям та безпекою, так і з соціальними нормами – допоможуть такі рекомендації:

· Прописати кілька основних правил, які обов’язково повинні виконувати всі члени сім’ї. Так приклад батьків стане додатковою мотивацією для дітей. Правил не повинно бути надто багато, і вони мають бути такими, щоб їх справді можна було послідовно дотримуватися.

· Обговорювати нові правила в сімейному колі. При цьому важливо зберігати спокій і вміти прислухатися до думки кожного в родині. Це буває непросто зробити, тому кількість нових правил має бути обмежена двома-трьома.

· Вести щоденник позитивних змін, у якому записувати, які слушні й корисні правила запровадила сім’я і що змінюється на краще, коли ці правила виконуються. Це важливо, бо дуже часто люди не помічають повсякденних позитивних речей, вважаючи їх за щось само собою зрозуміле, а одразу звертають увагу тільки на негативні явища.

· Запровадити чіткий розпорядок дня, який полегшить дитині сприйняття правил. Наприклад, у ті дні, коли дитина залишається вдома, розпорядок має бути максимально наближений до того, що прийнятий у садочку. Якщо вдома в дитини виникають труднощі з денним сном, можна запропонувати просто полежати, або «приспати» улюблену іграшку.

· Часто трапляється, що дитина пробує уникнути виконання тих чи інших правил за допомогою різного роду маніпуляцій, характерні приклади яких такі:

· «Істерика»: у відповідь на вимогу або заборону батьків дитина кричить, плаче, тупає ногами, лягає на підлогу й іншими демонстративними способами виявляє свій протест. Для початку слід переконатися, чи це справді маніпуляція, а не реакція на стрес (дитину щось болить; є якась мета, якої вона хоче досягнути таким способом; є багато глядачів). Тут важливо зберегти контроль над ситуацією, хоч це й непросто. З одного боку, не можна принижувати, ображати дитину, але з іншого, не треба йти в неї на поводу, «аби тільки заспокоїлася». Пропоную п’ять кроків для подолання істерики:

· Максимально обмежити вплив сторонніх осіб, як «порадників», так і просто глядачів

· Старатися зберігати внутрішній спокій і рівновагу, не підключатися до істерики.

· Не слід у стресовій ситуації, під впливом істерики, дозволяти дитині те, що зазвичай заборонене: можна з розумінням і співчуттям поставитись до переживань дитини, але це не означає, що треба порушувати правила. Варто так і сказати: «Я розумію як тобі хочеться подивитися ще один мультфільм, але ми з тобою домовились про один і твій час вже минув» (про часові рамки див. статтю «Вчимо дитину слідкувати з часом самостійно»).

· Можна запитати дитину: «Допомогти тобі заспокоїтися?» При ствердній відповіді її можна обняти, приголубити, «поділитися» своїм спокоєм, або подарувати «чарівний» поцілунок. Якщо ж дитина уникає такого контакту – старайтесь перечекати, доки вона заспокоїться сама. Очікуючи, бажано вийти в сусіднє приміщення. Тут важливий момент – це те, що дитина сама повинна зробити вибір і взяти на себе відповідальність за свою подальшу поведінку.

· Тільки після того, як ви переконалися, що дитина заспокоїлася, можна провести з нею «профілактичну бесіду». Під час бесіди варто використовувати «я-конструкції» і говорити насамперед про свої почуття (наприклад, замість заявляти: «Ти погана, неслухняна дитина», краще буде висловити власні емоції: «Мені прикро і неприємно, коли ти так поводишся»). При цьому треба зберігати спокійну інтонацію і не принижувати дитину.

· «Мамо, купи!!!» Один з характерних різновидів дитячої істерики можна спостерігати в супермаркетах, крамницях із солодощами, іграшками тощо. Тому, якщо ви берете дитину з собою за покупками, варто наперед домовитися про те, що ви будете купувати. Наприклад, можна залучити дитину до складання списку покупок і разом вирішувати, що саме потрібне вдома. При цьому слід з повною серйозністю віднестися до пропозицій дитини: спілкуватися на рівних, обговорювати можливі варіанти, обґрунтовувати відмову і т. п. До речі, така традиція виховуватиме в дитини самостійність та відповідальність і сформує корисні навички для майбутнього.

· «Шантаж»: Трапляється, що у відповідь на вимоги батьків дитина починає висувати «зустрічні вимоги», торгуватися, погрожувати невиконанням тих чи інших обов’язків абощо. До такої поведінки дитину подекуди підштовхують самі ж батьки, коли вони, мотивуючи дитину до «нецікавого» і «примусового», обіцяють їй щось взамін (цукерку, іграшку абощо). Часто на першій же консультації я чую, як батьки звертаються до дитини: «От ти посидиш у тьоті чемненько і мама купить тобі „кіндер”». З віком такі діти привчаються торгуватися, встановлюючи все вищі і вищі «тарифи» за виконання того, що мало б бути за правило. Слід зауважити, що виховуючи дитину таким чином, ми не вчимо її підприємливості. Скорше навпаки, бо відповідальності на себе дитина не бере. Крім того, з таким підходом неможливо виховати доброту й емпатію. Дитину хвилюватимуть виключно меркантильні інтереси. Припинити торг можна, помінявши ролі: ви не покупець, а ваша дитина не може надавати вам «платні» послуги. Треба, щоб дитина відчула, зрозуміла, що таке особиста відповідальність, і прийняла її: делегуйте їй ті домашні обов’язки, які їй уже під силу виконувати. Це все досить кропітка робота, яка потребує часу, терпіння і послідовності, але результати вас обов’язково порадують.

Запитання, які батькам варто поставити своїм дітям для їхнього розвитку
Шановні батьки, дослідження показали, що малі діти ставлять понад 300 запитань щодня.

Будьмо чесними: частину з них ми ігноруємо. Але дітей треба заохочувати ставити все більше запитань.

Коли ви відповідаєте на дитячі запитання, це допомагає зберігати їхній розум відкритим до нового.

Важливо допомогти дітям усвідомити, що уява і бажання знати більше – це чудово.

Ми можемо досягти цього не лише відповідаючи на їхні запитання, але й ставлячи власні.

Тож, окрім класичного "Як пройшов твій день?", оберіть хоча б частину запитань із цього списку.

***

1. Про що ти мрієш?

2. Що робить тебе щасливим?

3. Які у тебе друзі?

4. Якщо б ти міг зробити що завгодно прямо зараз, що б ти зробив?

5. Чого ти чекаєш, коли прокидаєшся?

6. Ти коли - небудь думав про те, щоб перейменувати кольори своїх олівців?

7. Який персонаж змушує тебе найбільше сміятися?

8. Якби ти міг відкрити магазин, що б ти продавав?

9. Який звуть твого супергероя і які сили він має?

10. Уяви, що ти на пляжі. Що найперше ти зробиш?

11. Якби ти міг вирощувати будь-що на городі, що б це було?

12. Що допомагає тобі почуватися сміливим?

13. Коли ти відчуваєш, що тебе люблять?

14. Як ти показуєш людям, що тобі не все одно?

15. Як ти почуваєшся, коли я тебе обіймаю?

17. Якби ти міг віддати 5000 гривень на благодійність, кому б ти їх віддав?16. Якби твої м'які іграшки-тваринки могли говорити, що б вони сказали?

18. Як би виглядав твій будиночок на дереві? Опиши його ззовні і всередині

19. Що тобі подобається віддавати людям?

20. Ти багато сміявся чи радів сьогодні?

21. Якби ти міг написати книжку, про що вона була б?

22. Якби ти малював все, що приходить до твоєї голови, що б ти намалював просто зараз?

23. Якби ти був дизайнером одягу, як би цей одяг виглядав?

24. Як для тебе найкраще допомагати людям? Яким способом?

25. Уяви, що ти шеф-кухар. Розкажи про свій ресторан. Яку їжу у ньому готують?

26. Як ти думаєш, що тобі насниться сьогодні?

27. Через що ти відчуваєш вдячність?

28. Уяви, що ти можеш подорожувати куди завгодно. Куди б ти пішов/поїхав? Як би ти туди добирався?

29. Яка музика тобі подобається?

30. Якби ти зробив печеру у лісі, що б у ній було всередині?

31. Якби ти міг поставити будь-якій дикій тваринці запитання, кого і що ти б спитав?

32. Уяви, що ти на вулиці увесь день. Що ти робитимеш?

33. Що тебе найбільше захищає? Де твоя фортеця?

34. Що дає тобі приплив енергії?

35. Якби ти грав у виставі, то якого героя?

36. Як тварини спілкуються? Як ти гадаєш?

37. Що тобі найбільше подобається в природі?

38. Уяви, що ти на день став фотографом. Що б ти фотографував?

39. Які спогади роблять тебе щасливим?

40. Що тебе дратує?

41. Опиши чудовий день. Що робить його особливим і не схожим на інші?

42. Як ти думаєш, яка тварина стане чудовим водієм?

43. Чому твої друзі круті? Що їх такими робить?

44. А що робить тебе крутим?

45. Ти придумав якісь винаходи, які поки що живуть у твоїй голові? (Що б ти хотів на практиці зробити)

46. Як думаєш, вчити нову мову – весело?

47. Які три речі ти хочеш зробити цього літа?

48. Якщо б ти міг створити нове свято, що це було б?

49. Що робить людей розумними?

50. Якби ти міг мати друзів по всьому світу, як би ти з ними спілкувався?

Не хвилюйтеся, якщо дитина ще не сповна може відповісти на ваші запитання.

Не змушуйте її відповідати і не переходьте на наступне надто швидко.

Дайте дитині час, покажіть, що вам справді цікаво почути те, що вона скаже.

Це також чудова вправа для розвитку креативності та уяви й для дорослих.

Ви коли-небудь замислюватися, коли чи чому ми припиняємо думати за межами звичних речей?

Завдяки нашим дітям ми можемо підігріти власну допитливість.

Тож не соромтеся і ви відповісти на ці запитання!

НЕПОПУЛЯРНО ПРО МОТИВАЦІЮ. ЧОМУ ДИТИНА НЕ ВЧИТЬСЯ

Нотатки для батьків і вчителів, а також дорослих працівників і їх дорослих керівників.

“Після 10 запиту за тиждень від батьків: “хочу, щоб психолог попрацював з дитиною-школярем, яка зовсім немає мотивації вчитися”, пообіцяла собі щось практичне на цю тему написати. Буде багато.

Погана новина: Психолог, на жаль, не зможе змахнути чарівною психологічною паличкою або чарівним мотивуючим паском і зробити з дитини “навчального генія”. Психолог не зможе вселити дитині, що нецікаве – цікаво, страшне – нестрашно, те, що болить – безболісно.

Хороша новина: Він може пильно і не дуже пильно дивитися на всю сім’ю і ставити незручні і дурні запитання – і допомогти зрозуміти – чому мотивація не сформувалася або куди поділася. І запитання, і відповіді на них можуть викликати здивування, опір, злість, недовіру, усвідомлення – не у дитини – у батьків. І це усвідомлення – якщо відбувається – саме собою терапевтично.

Психолог, наприклад, може з явною провокацією запитати – а ваша дитина бачить, що ви самі вчитеся? Наскільки ви самі довго будете робити те, що вважаєте безглуздим, не отримуючи внутрішньої винагороди, не бачачи дієвого результату. Перебуваючи під прицілом оцінок, без вільного часу? Ви самі з високою мотивацією робите нецікаву і рутинну роботу? Вам самим легко весь час виправдовувати чиїсь очікування? Ви щасливі?

Батьки заперечують – “але є ж слово – Треба”.

Погана новина: з цим поколінням це слово не працює. Сучасні діти часто задають запитання – Навіщо? І вони сфокусовані на тому, в чому вбачають сенс. Якщо ми не можемо його “показати”, вони шукають щось для себе “осмислене”, а ще частіше – пов’язане із задоволенням (так, часто це, на жаль, гра).

Слова “треба”, “повинен”, “зроблю” говорять про розвиток частини мозку, що відповідає за контроль над імпульсами. У сучасних дітей саме ця частина мозку “включається” пізніше. А в підлітковому віці іноді випадає з активності.

Хороша новина: ці частини мозку разом з цими самими словами активізуються, коли у нас є розклад дня, режим дня, коли є планування, коли у дитини є постійна невелика значуща відповідальність, коли є “ритуальні” дії – ритуали сім’ї, коли в родині заохочуються питання – і пошуки відповідей, коли вся сім’я щодня дізнається щось нове, коли є належна фізична активність. А ще, коли цінності батьків збігаються з їхніми діями в світі. Коли немає “подвійних послань”.

Давайте досліджувати. Будемо розглядати паралелі. Дитина йде в школу з мотивацією. Дорослий йде на роботу з мотивацією.

– Ігровою (і тоді в школу він приносить іграшки, або “грає” за своїми правилами. У будь-який момент може сказати – “стоп гра” і вийти з навчального процесу). (Дорослий – “грає” в роботу, не підкоряється розкладу, дедлайнам, намагається робити тільки те, що цікаво, уникає відповідальності)

– Соціальною (дитина йде в школу дружити. Часто на шкоду навчанню. Якщо стосунки не складаються, може відмовлятися вчитися). (Дорослий йде на роботу для задоволеності контактами, іноді сидить в робочий час в соціальних мережах)

– Досягнень – дитина йде в школу за “12-тками” (добрими оцінками) (Якщо не вдається бути успішним, мотивація знижується). (дорослий йде на роботу за статусом, похвалою керівника, зарплатою).

– Навчальна. Дитина йде в школу вчитися. Усвідомлено. За знаннями. Дорослий – йде реалізовувати свій потенціал.

Якщо всі види мотивації присутні в нашому житті одночасно і задовольняються – це щастя-щастя-щастя. Найбільш зріла з мотивацій – звичайно – навчальна. До навчальної мотивації часто потрібно просто дозріти (це одна з причин не віддавати дитину в школу до 7 років)

Приймемо версію, що у будь-якого здорового організму, який відчуває безпеку, має бути прагнення до розвитку, повинна бути природна мотивація – розвиватися – рости- жити. Якщо ця мотивація пропадає або знижується, “Організму” – нашій Дитині, можливо:

1. Небезпечно. Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію. Якщо людина перебуває в хронічному стресі або травмуванні, страждає її довгострокова пам’ять. Багатьом дітям з дефіцитом цинку – цинк впливає на гіпокамп, частина мозку, що зберігає важливу інформацію – дійсно складно запам’ятовувати вірші і формули.
– Дитина може боятися конкретного вчителя
– Дитина упустила ази, попередній матеріал і боїться проявити неуспішність.
– Дитина може боятися зробити помилку – школа заточена на пошук помилок, а не на підкреслення успіхів. Наше завдання навчити дитину тому, що помилятися можна. І наше завдання помічати успіхи і докладені зусилля дитини.
– Дитина може боятися конкретних однокласників, які її дражнять.
– Дитина може боятися йти в туалет в школі. Їй легше саботувати школу, ніж зізнатися в цьому

2. Втомилася. Подивіться на блідих, сутулих, з синцями під очима дітей. Якщо ви вірите в вітаміни – давайте. Якщо є можливість, нехай відсипаються і вигулюються.

3. Органічні причини – дислексія, СДУГ, різновиди ММД. – Все це вважається “діагнозами”. Важливо, щоб батьки розуміли, в чому проявляється особливість поведінки і сприйняття дитини і шукали способи корекції. Таких дітей настільки багато, що це вже може вважатися варіантом норми. Способів корекції теж дуже багато. Для початку, подивіться фільм – “Зірочки на землі”

4. Дитина проявляє опір:
шкільній системі (з жорсткими правилами і авторитарністю)
– Авторитарному вчителю, який не викликає поваги
– “Мститься” школі, за те, що у неї немає вільного часу, часу на себе.
– У підлітковому віці в періоді знецінювання – тимчасово може знецінювати те, що було значимо

Чинить опір батькам:
– Якщо батьки сфокусовані на “зовнішній” успішності
– Пручається тиску, несправедливості, мстить за образи і біль – доступним для неї способом
– Опирається батькам, самооцінка яких залежить від успішності дитини,
– Батькам, які самі перестали розвиватися
– Пручається батьківського перфекціонізму

5. Внутрішні причини:
– Розчарувався в тому, що може бути “успішною”
– Не вірить в себе
– Знайшла спосіб залучення уваги неуспішністю
– Не бачить сенсу в тому, що робить
– Дитина інтровертного типу, якій складно адаптуватися до групи
– Наслідки травматизації
– У такий спосіб можуть проявлятися ревнощі до старшого-молодшого брата-сестри

Очевидно, що слова вчителя: поговоріть з ним, натисніть на нього, і кличте до відповідальності – марні

Запит батьків до психолога – підсильте його мотивацію – некоректний і теж марний. “Говорити” і трансформувати, як правило, потрібно щось у всій сімейній системі. Причому, безвідносно успішності в навчанні.

Коли батьки говорять, щиро, з любові і турботи – я хвилююся про те, ким він буде – я говорю “Діти не будуть – вони вже Є”. На жаль, вони часто відчувають себе прийнятими і улюбленими, і значущими, лише коли демонструють успішність. Вони так перевантажені нашими очікуваннями, що часто вже не знають, чого самі хочуть …

Наостанок поділюся клієнтською історією (з дозволу клієнта). Батьки – мотиваційні спікери. Самі ведуть мотиваційні семінари, заточені на вирощування успішних людей. Їхній син – 13-річний хлопець – відчуття було, що він старший за мене – сказав: “У моїй родині розмови тільки про успішність, про популярність, про лідерство. Батьки мені багато разів говорили, що хочуть мною пишатися. І я всі роки намагався, щоб мною пишалися. До 7 класу я був відмінником. Потім раптом вночі подумав, а що буде, якщо їм не буде, чим пишатися. Вони що – перестануть мене любити? Виженуть з дому? я не можу жити, весь час виправдовуючи чиїсь очікування – батьків, вчителів, незнайомих людей, яким мої батьки про мене на своїх семінарах розповідають. Виходить, що у мене немає волі. я хочу зрозуміти, чого хочу я …. ”

Школа – тільки частина життя. А наші діти – не будуть. Вони вже є.

Доброго дорослішання!

Стрес. Як з ним боротися!

Кожен день нашого життя наповнений незліченними проблемами, переживаннями і т.д. Нас постійно щось виводить з рівноваги. Початок навчання в школі – це завжди стрес. А що ж говорити тепер, коли довкола проти нас «ніби змовились…»?

Стрес – неспецифічна реакція організму на дуже сильний вплив, фізичний або психологічний, а також відповідний стан нервової системи або організму загалом.

І якщо людина впоратися не в змозі -це вже негативний тип стресу – Дистрес

Симптоми дистресу

· Головний біль

· Небажання що-небудь робити

· Втрата віри в поліпшення ситуації

· Збуджений сон

· Часткова втрата памяті, уваги

· Мінливий настрій

· Утома, млявість

Джерела стресу

- Травма або кризова ситуація

- Сварки, конфлікти або спілкування з неприємними людьми

- Перешкоди, що не дають вам досягти поставлених цілей

- Відчуття постійного тиску

- Нездійсненні мрії

- Шум

- Монотонна або напружена робота

- Постійне обвинувачення себе

- Фінансові труднощі

- Сильні позитивні емоції

- Зміна місця навчання, роботи, проживання

Групи ризику

- жіноча стать

- люди із заниженою самооцінкою

- екстраверти та невротики

- люди, що зловживають алкоголем

- люди з генетичною схильністю до стресів

ЯК БОРОТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ

1. Звертайте увагу на позитивне, намагайтесь не помічати погане.

2. Займайтеся спортом, подорожуйте, йдіть на природу, вчіться відпочивати.

3. Використовуйте різні техніки релаксації (наприклад, слухайте музику, подивіться улюблений фільм…)

4. Наведіть порядок в домі, в своїх речах, паперах.

5. Знайдіть цікаве хоббі.

6. Спілкуйтеся з приємними для вас людьми.

7. Частіше посміхайтеся. Коли це можливо, намагайтеся сприймати ситуацію з гумором.

І пам’ятайте - ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ! І ЦЕ ТАКОЖ МИНЕ!

Як не втомлюватись від онлайн-спілкування

Сьогодення нас жбурнуло в такі реалії, що без компютерів, телефонів, планшетів та решта гаджетів нам не обійтись. Нажаль вони перетворюються на кращих помічників. Це призводить до підвищення напруженості та роздратування, швидкої втомлюваності та почуття неповноцінності. Мимоволі виникає питання як справлятися з усім цим та як пристосуватися до нових умов?

Ось декілька порад:

Відпочивайте від екранів. Не використовуйте гаджети у вільний час (новини нікуди зникнуть, а ви перепочините). Заведіть будильник на кожні 30-40 хвилин роботи і відходьте подалі від моніторів.

Робіть перерви. Це потрібно робити ще частіше, ніж раніше. Давайте можливість вашим очам побачити щось інше окрім мерехтіння екрану. Нехай ваші ноги трохи побудуть у вертикальному положенні або спина відчує всю м’якість килимового покриття Прогуляйтеся по коридору, завітайте на балкон, визирніть у вікно…

Робіть фізичні вправи. Поки триває ваша перерва – зробіть кілька фізичних рухів. Це піде на користь і вашому настрою, і тілу.

Обіймайтеся! Це не тільки гарна фізична вправа (особливо якщо ви впіймали власного кота, а він пручається), а і чудовий засіб поліпшення настрою. Пам’ятаєте про 8 обіймів на день?! Збільшить їх до 12 і ви відчуєте неабиякий приплив сил.

Краса поряд. Поставте гарну квітку на робочий стіл, повісте картину навпроти очей, прикрасьте своє робоче місце красивими речами. І нехай квітка – це герань з підвіконня, картина – дитячий малюнок або сімейне фото… Головне, щоб ви отримували від цього задоволення!

Поради для батьків: знання дітей виростуть якщо не робити з нею уроки

STOP_SEXTИНГ

Кілька днів проти насильства

Відеоурок 1	"Захист дітей онлайн"
Відеоурок 2	"Сексуальний шантаж"
Відеоурок 3	"Секстинг"
Відеоурок 4	Зображення, сексуального характеру, що використовуються для помсти
Відеоурок 5	"Грумінг"
	ОНЛАЙН-КУРС